30.11.2020

Стажування з ерготерапії в Україні

Мене звуть Фрея, я і моя подруга Єва поїхали в Україну у другому семестрі 2020 року. Ми вивчали ерготерапію в Університеті прикладних наук Vives в Брюгге і успішно закінчили навчання цього літа. Ми чули про можливість проходити стажування в Україні і були зацікавлені цією можливістю з самого початку нашого навчання. Спершу я нервувала, їдучи в Україну. Всі в моєму оточенні говорили про війну, яка все ще триває в Україні. Нервуватися з приводу виїзду не було необхідності, тому що ми отримали велику допомогу від Анн-Марі Денольф, Іри Турчик та багатьох інших людей з України, які підтримували нас і допомагали нам, коли ми були в Україні. Іра забрала нас в аеропорту і на наступний день показала нам Дрогобич та Модричі, де ми пробули 3 місяці. Україна, безумовно, особлива країна, куди я неодмінно хотіла б колись повернутися. Люди приємні, теплі та доброзичливі. На стажуванні ми зазнали певних проблем протягом першого тижня, тому що майже ніхто не говорив по-англійськи. Через деякий час ми намагалися говорити українською мовою, і розмовляючи українською, ми навчали співрозмовників англійської мови. Тож через пару тижнів ми змогли досить легко спілкуватися з усіма.

Вулиця Дрогобича вранці
Дрогобич

Це стажування було необхідним для мого розвитку як ерготерапевта. Я навчилася працювати з іншими видами матеріалів/обладнання та з іншим підходом. В Україні наші колеги також зосереджені на гідротерапії та масажах. А відділення інтенсивної терапії всередині реабілітаційного центру було для мене новим. Вони мають багато подібних видів матеріалів, але деякі з них відрізняються, як, наприклад, деякі оціночні системи, матеріали для приготування їжі та просто підхід до пацієнта. Я відчувала велику повагу своїх колег до пацієнта та його сім'ї, а також віра є важливою темою в Україні, тому релігійний аспект активно використовується у процесі терапії. Я відчувала, що їм потрібно більше зосередитись на інклюзії людей з інвалідністю.

Мій погляд на життя в Бельгії змінився після стажування. Цей досвід, безсумнівно, має вплив на моє життя. Я дізнався багато нового про себе, Україну та менталітет в Україні. Україна - дуже красива країна з дивовижною природою. Ми старались дізнатися якомога більше про систему охорони здоров’я в Україні, я справді відчувала, що можу навчитися ряду речей як ерготерапевт. В Україні дуже зосереджуються на фізичній частині, на нормальній схемі ходи та на тому, як розширити можливості інвалідного візка. У Бельгії ми також зосереджуємося на цій частині, але ми дивимось далі. Ми допомагаємо пацієнтам у вирішенні проблем у їхньому звичайному щоденному житті, ми ходимо до них додому, щоб зробити деякі зміни, котрі дадуть змогу пацієнту самостійно жити у своєму домі, ми також допомагаємо їм опанувати дрібні навички, наприклад, як користуватися виделкою. Для мене було важливо показати ерготерапевтам, що ці дрібниці однаково важливі для підвищення самостійності пацієнта. Налагодити зв’язок із пацієнтами було важче, бо ми не дуже добре володіли українською мовою. Але я відчувала, що ми у свій спосіб встановили певні зв’язки з ними. Ми могли говорити, використовуючи невербальне спілкування, і для мене це було особливим. Ерготерапія важлива, особливо при такому вигляді інвалідності. Ми працювали з людьми з особливими потребами, які були на візках, людьми після інсульту, людьми з ампутаціями, дітьми, людьми похилого віку .. Як ерготерапевт ви дійсно можете змінити їхнє життя, навчившись дрібницям, які вони можуть використовувати у повсякденному житті, щоб досягти успішного досвіду.

На лижах в Буковиці
Стажування з ерготерапії в Модричах